top of page

Історія Володимира Козяра з Вінниці

Оновлено: 23 лист. 2023 р.

13 квітня 2023


Він не пам’ятає, як отримав травму. Останній спогад — як надавав допомогу пораненому в бою побратимові. А потім прокинувся в реанімації.


Володимир Козяр — військовий. Точніше, не так. Володимир Козяр — майор. Він — професійний військовий. Брав участь у війні в Афганістані, за станом здоров’я комісований від служби в армії, але 25 лютого 2022 знову став до лав українського війська. Добровольцем. Після отриманої мінно-вибухової травми і місяців у лікарнях різних міст його етапували до Ужгорода.

Саме тут в Обласному клінічному центрі нейрохірургії та неврології він зміг знову стати на ноги. Тут же неочікувано для нього та дружини лікарі центру ще й прооперували дефект черепа і закрили його титановою пластиною. Про фізичну реабілітацію та нейрохірургічне лікування після поранення — ексклюзивно в матеріалі Varosh.

Шість лікарень, тричі у комі

Два з трьох місяців лікування Володимир не пам’ятає, бо був без свідомості. Як не пам’ятає і моменту поранення. Однак ці страшні дні точно не забуде його дружина Вікторія, яка із захопленням і турботою розповідає про свого Вову:

«В середині лютого він приїхав із Бельгії, де в нього завершився робочий контракт. Він списаний і має військову групу, має право виїжджати за кордон навіть під час воєнного стану. Я медик і вирішила залишатися в країні. А він 25 лютого пішов у військкомат. Чомусь я завжди думала, що це (*поранення. —авт.) може бути з ким завгодно, але не з нами».

Володимир Козяр із модельованою пластиною перед операцією

Під час служби Володимир весь час оберігав Вікторію від зайвої інформації, казав, що не бере участі у бойових виходах, попереджав, коли буде без зв’язку. Вікторія хоч як хотіла вірити коханому, але занадто добре знала його натуру:

«Я знаю свого Вову — він з хлопцями піде, отакий він. Він дуже відповідальний», — запевняє жінка.

Зі слів Володимира, він із групою приїхав на позиції неподалік селища Водяне на Донеччині. Там уже були поранені й він почав накладати турнікет.

«Володимир Григорович пам’ятає, як він комусь надавав медичну допомогу, — каже Вікторія. — А як його поранили — не пам’ятає. Відомо, що це був танковий і мінометний обстріл. Я знайшла його через волонтерів у списках поранених у Дніпрі, там він пролежав чотири дні без свідомості у реанімації. Перед тим він уже встиг побувати у лікарнях у Слідовому та Покровську, де йому провели невідкладні хірургічні втручання. Після Дніпра була лікарня в Києві, Львові. Ми три місяці їздили по лікарнях, він тричі впадав у кому, тож цілком у свідомості і при пам’яті він лише тут, в Ужгороді. Нас привезли от у такому стані (*жінка зображає знерухомлене тіло. — авт.). А звідси ми вже йдем своїми ногами».

Секрет успішної реабілітації в індивідуальному підході

В Обласному клінічному центрі нейрохірургії та неврології нарешті змогли зайнятися активною реабілітацією Володимира. Щодня по кілька разів до нього приходили фізичні та ерготерапевти. Найбільше майорові запам’ятався фізичний терапевт Олесь Лебединський, який, до слова, приїхав на початку повномасштабної війни з Харкова.

Фізичний терапевт Олесь Лебединський під час заняття з одним із військових

«Особливий підхід до нього знайшов Олесь Дмитрович. Він одразу починає посміхатися, навіть коли бачить свого фізичного терапевта десь у коридорі. Олесь має чудовий підхід», — стверджує Вікторія.

«Чудовий», — констатує Володимир.

Олесь Лебединський каже: «При поступленні пацієнт був повністю залежний від допомоги сторонніх людей, не міг сам тримати рівновагу не те що стоячи, а навіть сидячи — нахилявся вперед та опускав голову. Наша задача була покращити м’язову силу, рівновагу, координацію та повернути до ходьби хоча б із допоміжним засобом. Ми з командою розпитували про його захоплення та інтереси і дізналися, що до поранення пан Володимир активно займався спортом: плавав, ходив у тренажерний зал, грав у волейбол. І щоб допомогти йому покращити координацію, я грав із ним у м’яча. Спершу він займався сидячи, а дружина йому допомагала. Згодом поступово ускладнював навантаження: брав важчий м’яч, збільшував дистанцію, з часом він уже міг займатися стоячи. Крім цього ми з командою використовували функціональну електростимуляцію, бігову доріжку, велосипед, мотомед, гантелі. Поступово протягом місяця по шкалі когнітивного функціонування Rancho стан Володимира покращився із 5 до 7 із 8 балів».

Додому — своїми ногами та з новим черепом

Мінно-вибухове поранення завдало чимало клопоту: крім того, що довелося відновлювати здатність рухатися, у мозку чоловіка залишився уламок кістки, а сам череп мав отвір завбільшки 12х12 см…

«Ми планували в подальшому усунути цей дефект у будь-якому випадку, бо це небезпечно для життя та здоров’я, відкрита ділянка була дуже велика. Ми були готові до того, що доведеться збирати гроші на таку операцію. Але виявилося, що в ОКЦНН нам можуть провести її повністю безкоштовно, а саму пластину індивідуально виготовлять благодійники. І хоч ми пройшли таке тривале лікування в стількох клініках, Бог нічого не дає даремно — ми навіть не очікували, що тут, в Ужгороді, нам встановлять таку пластину та ще й безплатно», — тішиться жінка.

Модельована пластина

Оперував Володимира завідувач відділення нейротравми та спінальної хірургії ОКЦНН нейрохірург Олександр Сечко. Зі слів лікаря, краніопластика — тобто встановлення пластини для закриття дефекту черепа — сама по собі не є складною нейрохірургічною операцією, хоча, безумовно, має свої нюанси.

«Відновлення кісток черепа потребують пацієнти, що отримали дефекти внаслідок травм та декомпресивної трепанації (коли через підвищення внутрішньочерепного тиску, який не вдається знизити медикаментозно, доводиться забирати частину кістки, щоб мозок мав простір для набряку), — роз’яснює Олександр Сечко. — Для таких операцій ми можемо використовувати як кістку самого пацієнта, якщо вона акуратно видалена та відповідно збережена, так і імпланти з титану чи пластику. Пан Володимир отримав мінно-вибухову травму і, ясна річ, його кістка не збереглася, тому нам знадобився імплант — модельована пластина. Їх виготовляють індивідуально під потреби пацієнта. Для цього виконують 3-D моделювання кісток черепа і під розмір дефекту виготовляють пластину, яка повністю відтворює його форму. Такі пластини нашим пацієнтам-військовим безплатно забезпечує підприємець, що займається їхнім виробництвом, Олег Гудаш».

Лікар пояснює, що завдяки краніопластиці, крім естетичного ефекту (відновлення форми черепа) мозок стає захищеним від пошкоджень, а також нормалізується внутрішньочерепний тиск, тому в деяких випадках у пацієнтів покращується самопочуття.

Олександр Сечко

«Відновлення після краніопластичної операції нескладне і нетривале: на другий день ми вже активізували пацієнта Козяра і він почав сідати, а згодом і ходити», — веде Олександр Сечко.

«За цей період ми побували в багатьох лікарнях і маємо з чим порівняти, — ділиться Вікторія. — Тут справді дуже хороше і чуйне ставлення до пацієнтів та їхніх родичів. Нам дуже все сподобалося: від харчування (ми по лікарнях такої смачної і якісної їжі не бачили) до ставлення. А ще ми в Ужгороді вперше побачили волонтерів, які весь час приносять засоби гігієни, смаколики і подаруночки — це неймовірно цінно».

Олесь Лебединський резюмує: «Командою ми досягли поставлених цілей. Зі словесними підказками дружини пан Володимир вийшов із лікарні власними ногами. На мій погляд, він має всі шанси на повне відновлення. Цьому сприятимуть не лише фізичні вправи, а ще й безмежна підтримка близьких, його мотивація до відновлення і позитивна налаштованість».

**

Зараз переважна більшість пацієнтів Обласного клінічного центру нейрохірургії та неврології, що проходять реабілітацію стаціонарно та амбулаторно, — це військові, що отримали травми у зонах бойових дій. Кількість пацієнтів-військових, що пройшли або проходять лікування, адміністрація закладу розголошувати не може.


Ксенія Шокіна, спеціально для Varosh

Фото Ксенії Шокіної

192 перегляди0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

コメント


bottom of page