top of page

«Наша операційна працює майже цілодобово», — Андрій Смоланка, директор ОКЦНН

Оновлено: 13 трав. 2023 р.

До Обласного клінічного центру нейрохірургії та неврології Закарпатської обласної ради їдуть оперуватися пацієнти з усієї України. Тут людям, які вже втратили надію, повертають шанс на життя. Щодня тут роблять по 6-8 операцій, а з завершенням ремонту в нових операційних зможуть допомагати ще більшій кількості людей. Про роботу Нейроцентру в ексклюзивному інтерв’ю виданню Kiszo-UA розповів директор медзакладу Андрій Смоланка.

— Пане Андрію, розкажіть, із якими проблемами пацієнти звертаються до вашого нейроцентру найчастіше?

— Найбільше оперуємо пухлини головного мозку — це десь третина операцій. Ще третина — це спінальна патологія, патологія хребта: грижі, травми хребта, запущений остеохондроз. Остання третина припадає на інші захворювання. Це переважно судинна патологія: крововиливи від розривів аневризм судин головного мозку, ішемічні інсульти. Також оперуємо вроджені вади розвитку у дітей та робимо пластику дефектів черепа в дорослих. Черепно-мозкових травм останнім часом у нас поменшало, бо їх ми намагаємося оперувати на місцях — наші хірурги виїжджають у райони до 100 разів на рік. І ще є маленький, але унікальний сегмент — хірургія епілепсії та операції з пробудженням. Це близько 50 операцій на рік. Із 2020 року в нашому центрі оперуємо і лор-патологію.

Загалом ми проводимо більше 1500 операцій на рік. Із них 1100 — нейрохірургічні втручання. Крім того, оперуємо і в інших лікарнях області, куди виїжджають наші спеціалісти — це ще близько 100 операцій за рік.

— Знаю, що дуже багато пацієнтів із грижами хребта. Наскільки це популярна проблема?

— Гриж справді багато. Ми робимо десь по 25 таких операцій за місяць. Фактично щодня оперуємо грижу. За 4 місяці цього року таких пацієнтів у нас було вже 82. У травні було 36 операцій. У гриж є сезонність: навесні і восени, коли люди зайняті городами. Так само з травмами є сезонність: влітку це травми на водоймах, падіння з дерев, а взимку це лижі та ожеледиця. Наші люди звертають недостатньо уваги на профілактику, на ставлення до свого здоров’я.

Уберегтися від грижі можна постійними та рівномірними фізичними навантаженнями. Бо люди взимку мають значно менше навантаження, а потім навесні йдуть висаджувати за вихідні кілька соток землі. Постійний рух найкращий для хребта. А найгірше — період навантажень і період повного постійного відпочинку. М’язи навколо хребта мають утворювати каркас. І якщо цей каркас є, то частина хребта, на яку йде найбільше навантаження — поперековий відділ — укріплена і розвантажена. Щоб не було проблем із поперековим відділом, потрібні постійна активність і правильне фізичне навантаження. Також рух добрий для серцево-судинної системи.

— Якщо так багато операцій, то це колосальне навантаження на операційну…

— Наша операційна працює практично цілодобово. Усе через те, що останніми роками суттєво зростає кількість операцій. Якщо у 2019 році в нас було близько 1000 операцій, то минулого 2021-го вже зробили 1540. Цього року буде ще більше. Дві операційні з таким об’ємом пацієнтів просто не справляються. Плюс наші нейрохірургічні операції, порівняно з іншими видами хірургії, тривалі, тут великий об’єм роботи і фізично не можна зробити в одній операційній багато операцій на день. Раніше ми робили не більше 2 операцій на день в одній операційній. Зараз робимо вже по 3-4 операції за добу в одній операційній. Буває, що операції закінчуються далеко за північ, а наступного дня починаються вже о 7 ранку.

Корпус нашої лікарні збудували близько 100 років тому, тут колись був пологовий будинок — він не розрахований під нейрохірургію. Через навантаження ми потребуємо нових операційних. Більше того: вони на 95% готові, але через війну ми не можемо їх завершити. Передбачені для цього кошти обласного бюджету не можуть виділити підрядній організації через заборону на всі види капітальних видатків під час війни. Ми вже зверталися до Кабінету міністрів із проханням дозволити використати кошти, але отримали відмову.

— А якими будуть ці операційні?

Буде 3 нові операційні. У них є сучасна система вентиляції та очистки повітря — така, як у клініках Європи та Америки. Встановлені автоматичні двері, прорахована правильна логістика руху пацієнта, наприклад, спеціальні кімнати для введення в наркоз та пробудження пацієнта — все це не забаганки, це дуже важливі речі, які дозволяють збільшити ефективність роботи, щоб лікарі не втрачали цінний час. Таких операційних в Україні дуже мало.

Ми оперуватимемо ще більше з часом, але вже зараз це дозволить розвантажити операційний день і закінчувати до 6 вечора. Це позитивно тим, що будь-яка операційна має мати час для очистки повітря і зниження ризику інфекційних ускладнень.

— Яка по тривалості найдовша операція в Нейроцентрі?

— Не скажу за всіх колег. Але у мене особисто була операція тривалістю 21 годину. Такі бувають не щодня. Стандартно тривалість операції у нас 5-6 годин. Операцій більше 10-12 годин всього 1-2 на місяць — це найскладніші випадки. Серед таких операцій хірургія основи черепа — тут дуже важливу роль відіграє хірургічний доступ. Ми робимо велику частину таких операцій ендоскопічно — через ніс. В Україні є лише кілька клінік, які виконують такі операції. Але там оперують лише нейрохірурги, а ми робимо це спільно з лорами. Бо ніс — це не те, з чим зазвичай працює нейрохірург. І від такої командної роботи виграє пацієнт.

Найбільш ризиковані й через це тривалі — операції пухлин на стовбурі мозку. У ньому сконцентровані всі центри життєво важливих функцій, а завтовшки стовбур мозку як палець. Коли ти туди заходиш, там нема такого місця, яке є функціонально неважливим. Тому пухлину треба видалити так, щоб між тими мікроскопічними шляхами пройти і не пошкодити. Тут важлива майстерність хірурга і обладнання: сучасний мікроскоп, та інтраопераційний моніторинг, злагоджена робота нейрохірурга та нейрофізіолога, який допомагає хірургу не пошкодити життєвоважливі ділянки стовбура.

До таких складних і тривалих операцій належить і хірургія епілепсії. 70-80% пацієнтів, яким ми оперуємо епілепсію, — люди з інших областей.

— Чим хірургія епілепсії така особлива і чому ці операції такі унікальні?

— Епілепсія дуже поширена, її можна лікувати медикаментозно та хірургічно. Кандидатами для хірургічного лікування є всього 20% пацієнтів, із них тільки половину можна оперувати. З технічної точки зору це не є дуже складна хірургія, але тут важлива мультидисциплінарність. Запорукою успіху такої хірургії є дуже ретельний підбір пацієнтів, який забезпечує лікар-епілептолог. Інші члени команди — нейрофізіолог, терапевт мовлення та нейропсихолог допомагають хірургу видалити ділянку мозку, що відповідає за судомні напади зі збереженням функцій організму.

От наприклад, треба видалити частину візуально здорового мозку, але ми знаємо, що там є зміни і звідти відбуваються епілептичні напади. Нам важливо не пошкодити ті центри, які відповідають за мову, рухи, зір тощо — візуально вони нічим не відрізняються. Раніше після таких операцій людина могла прокинутися, приміром, із розладом мовлення чи рухових функцій. Важливо знайти той баланс, щоб принести максимум користі і не завдати ніякої шкоди. І зараз ми можемо гарантувати, що збережемо всі важливі функції. Бо під час операцій працює команда, щоб не задіти ділянки мозку, які відповідають за життєво важливі функції.

Зараз українські медики починають розуміти цінність такої мультидисциплінарної хірургії, коли стикаються з цим на своєму досвіді. Коли працює команда, результат зовсім інший. Немає жодного центру в Україні, де зібрана така команда, як у нас. В цьому наша унікальність.

— Які є закономірності у захворювань? Хто чим частіше хворіє?

— Все залежить від патологій: судинна патологія — це люди старшого віку. Пухлини не вибирають — хворіють від дітей до людей старших. Грижі міжхребцевих дисків часто мають люди молоді, а більш складну дегенеративну патологію хребта — пацієнти старшого віку. Ми оперуємо від діток із першого дня життя до людей дуже поважного віку — були пацієнти старше 90 років.

Левова частка нашої роботи, десь 80% — планові операції. Це те, заради чого до нас приїжджають люди зі всієї України. 25% наших пацієнтів із інших областей, решта — закарпатці. Серед тих, кому видаляємо пухлини головного мозку, більше 50% пацієнтів із інших областей. Слава Богу, вже багато років ніхто з Закарпаття не їздить у Київ оперуватися, а навпаки із інших областей їдуть до нас. Епілепсія — це 70-80% приїжджих. До нас їдуть через хороші умови та хороше ставлення. Але передусім через професійність лікарів.

— А як зі смертністю? Адже, будьмо реалістами, у вашій роботі не без цього…

— Справді, нейрохірургія — це та медична спеціальність, де смертність найвища. Основні показники якості роботи кожної лікарні це загальна і післяопераційна смертність. Тобто серед усіх пролікованих і тільки тих, яких оперували. У нас ці показники в межах 1%. Навіть післяопераційна смертність була в 2019 році 2.6%, а в 2021-му 0.9%. Для нейрохірургії це дуже хороший показник. Допустимий рівень летальності з нашим рівнем складності операцій — 2-3%. Порівняно зі статистикою інших областей, яка оприлюднена на сайті Державної служби статистики України, в нас смертність найменша. Для порівняння, в багатьох областях смертність вище 10%. І треба враховувати, що велика кількість найскладніших випадків звідти їдуть до нас.

— Дякую за розмову і вдалих вам операцій!

Ксенія Шокіна

фото надані Андрієм Смоланкою, автор — Сергій Гудак

51 перегляд0 коментарів
bottom of page